«Усім вийти з сутінок!» ©

Чим хіромант гірший за лакувальника глобусів?
Міністерство праці і соціальної політики України внесло професію ворожки, астролога, хіроманта і цілителя до Державного національного класифікатора професій.
Міністерство освіти, яке, відповідно до існуючих норм, тепер повинно дбати про створення та якісне функціонування шкіл астрології, ворожби чи ворожіння, м’яко кажучи, не в захваті від цієї новини. За словами заступника міністра освіти, Іван Вакарчук (міністр освіти) двічі направляв листи до Мінпраці, але йому відповіли: «визнаючи ці професії, ми наслідуємо європейський досвід». У відповідь Міністерство освіти та науки назвало випадок легалізації окультних професій ганебним.
Мені зрозумілі причини включення чародіїв до ДНКП: держава не може спокійно дивитися, як проходять повз держскарбницю дійсно величезні доходи від «шаманства», що стає особливо популярним у кризові періоди. До речі, «компанія» в Класифікаторі професій для чаклунів та ворожок серед незвичних професій знайдеться: поряд з іншими, до ДНКП уже внесені, наприклад, демонстратор пластичних поз, випробувач паперових мішків, лакувальник глобусів чи агроном аеродрому.
Розгніване Міносвіти могло б звернути увагу на досвід індійських колег: в Індії до шкільної програми буде включена дисципліна, присвячена вивченню магії та чаклунства. Однак, новий предмет у початковій школі покликаний викорінити поширені серед індійців убивства на ґрунті марновірства і «полювання на відьом».

Хірурги людських душ
Я дізнався, наприклад, що відомий астролог Валерій Заблоцький має у трудовій книжці запис «завідувач курсом». Виявляється, Всесвітня організація охорони здоров’я ще в 2005 році рекомендувала вивчати і впроваджувати в офіційну медицину народну і неофіційну. Той ж пан Заблоцький викладає затверджену МОЗ України медичну астрологію в інституті Асоціації народної медицини.
Якщо з цілителями все більш-менш зрозуміло: хочеш вести приватну практику – будь ласкавий здобути вищу медичну освіту та дозвіл у Комітеті з народної нетрадиційної медицини після підтвердження здібностей у відповідній Українській асоціації. Крім того, здібності здібностями, а потрібно ще й пройти навчальний курс нетрадиційної медицини. Із середньою медичною освітою таку практику можна провадити лише і виключно при лікувальній установі. Ситуація ж із хіромантами-ворожками ускладнюється тим, що їхня діяльність не вважається за медичну практику і, відповідно, не перевіряється МОЗ. Такі, як правило, «приватні підприємці» теоретично спроможні завдати не меншої шкоди здоров’ю довірливого «клієнта», ніж хірург чи психіатр.
А нам з вами залишається радіти тому факту, що забороненими минулорічним Законом України залишаються сеанси масового гіпнозу, за проведення яких та інших методів психічної чи біоенергетичної дії встановлена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі.

Післямова
До речі, закон про заборону реклами цілительства був зареєстрований у Верховній Раді (Нестором Шуфричем) ще рік тому, у грудні 2007-го. Тепер, безсумнівно, про нього можна забути, адже, як писав Сергій Михалков: «дело было вечером, делать было нечего» і, перефразуючи далі, – «профессии разные нужны, профессии всякие важны»… 
І ще одне: згадана кримінальна відповідальність стосується також телебачення і радіомовлення, якщо через ці електронні ЗМІ вестиметься вплив на свідомість людини. Чи не є таким впливом реклама? Але це вже інше питання…

BraveDefender ©

Підсунули свиню Невмотивовані росіянізми в мові телебачення

 

«Кааліцийна літєратура»
Не є таємницею факт про те, що багато акторів чи дикторів телебачення, в українську мову яких ми щодня вслуховуємося, після вимкнення камери або мікрофону одразу переходять на російську. Чому так відбувається, то інша розмова, але більшість таких «взірців літературної мови» несвідомо використовують конструкції, а подекуди – і слова, яким належне місце – у мові північного сусіда, але аж ніяк – у грамотній українській.
Не відстають від виконавців і автори текстів: для теленовин, реклами тощо.
Найпоширеніша помилка – нехтування вимовними нормами, українською фонетикою.
Яскравий приклад маємо щодня перед очима: промови та виступи однієї української владної пані. Її «чарівна» вимова звуку «а» на місці закономірного «о» (нормального для нашої мови і, відповідно, позначеному на письмі) може сподобатися хиба що пародистам. А також росіянам, на чий «акаючий» манер і звучать українські слова з вуст цієї пані.
На кшталт такої хибноінтелігентної «модної» вимови щодня чуємо: «кАаліцИя» замість «кОаліцІя», «літЄратура» замість «літЕратура» тощо.
Надзвичайно багато засмічень української мови відбувається, коли при підготовці матеріалів для телемовлення використовується російськомовне джерело. Як ми радіємо українським версіям західних кінострічок із майстерним перекладом акторських реплік, і яку прямо протилежну ситуацію маємо можливість спостерігати при російсько-українському перекладі.
Кілька прикладів із двомовних теленовин: «натовп намагалися розділити невідомі люди в штатському», «саме джерело – на дальньому від церкви березі», «сонна лощина», «за містом негустий листвяний ліс», «сучасний Ноєв ковчег», «заходяться з’ясовувати відносини»…
Авторам слід було б знати: для позначення того, що не стосується військових справ використовується слово «цивільний»; відповідником російського слова «дальний» є «далекий» (Далекий Схід, далекобійник, далекозорість), для позначення відстані між двома об’єктами краще використовувати «віддалений». У нашій мові є слова «лощовина», «видолинок» та «виярок», але їх немає в російській, тому – «лощина»?
Для позначення зв’язків між людьми більше підходять слова «стосунки» або «взаємини», але ми послідовно слідом за дикторами використовуємо незграбне «відносини» (бо воно нагадує російське «отношения»). А ліси в нас бувають хвойні, листяні та мішані (а не змішані, до речі; «змішаним» називається щось тимчасово, а не постійно поєднане).
Я вже не кажу про помилку правопису «Ноєв» (як і, наприклад, «Андрієвич») – лише «Ноїв» («Андрійович»).

Можна навести ще кілька прикладів
Дуже полюбляють уживати телевізійники слово «центробіжний»: від сюжетів про досліди фізиків до тенденцій у політиці. Сподіваюся, що до «центростремительний» справа ще не дійшла (було б дотепно – «активізація центростремительних сил»). Але зі школи всі свідомі люди пам’ятають, що в українській мові є тільки «відцентровий» (та «доцентровий»).
За «виголошувачами текстів», зрозуміло, стоять редактори, проте й це не заважає час по часу чути: «почтив пам'ять безневинно убієнних» замість «вшанував», «влаштовують пири під час зустрічі» замість «бенкети».
Уривок з розповіді про сільське господарство: «Злісними шкідниками городини є бояришниця та златогузка». Шановні телевізійники, в жодному українському словникові таких слів ніколи не було! Російське «боярышница» – від рослини боярышник, що українською – «глід», а метелик-шкідник цієї рослини – білан! Для назви іншого метелика в українській мові є два слова: золотогуз та золотогузка.
 Зустрічаються й такі помилки як «ігрок», «упрямий» замість нормальних «гравець» та «упертий». Ранкові ведучі бажають нам отримати неабиякий заряд «бодрості» замість «бадьорості».
Нарешті ми не чуємо вислів «грецький горіх» – усі запам’ятали, що цей корисний 

Українські слова з російським відтінком
Найбільша доля помилок невмотивованих росіянізмів на телебаченні та в рекламі припадає на вживання українських слів у російському значенні або використання їх з російськими ознаками.
Прикладами цього можуть слугувати: ярмарок, рибалка, плитки, нежить, попередити. Ми вже не кажемо про невідоме в українській мові «слідуючий» яке вживає кожен ліпший промовець.
Майже жодна реклама медичних препаратів чи побутової техніки не обходить стороною словосполучення: «попередити хворобу (нежить, псування тощо)». Дійсно, російське слово «предупредить» має два основних значення: не допустити щось та заздалегідь повідомити про щось. Однак в українській мові для позначення цих понять існує два слова – «запобігти» та «попередити» відповідно. Тобто хворобі запобігають! До речі, слово «нежить» як і «біль» – чоловічого роду, тому запобігають нежитю, а не нежиті, як каже переважна більшість «голосів з екрану».
Інша подібна помилка лунає, коли ми чуємо «на ярмарці товарів народної творчості». Звичайно, правильний відмінок слова чоловічого роду «ярмарок» – «на ярмарку».
Дуже дивно звучить українською вислів: «Того дня вони, як завжди, пішли на рибалку». Хотілося би побачити того рибалку, тобто людину, яка ловить рибу, на якого «вони, як завжди, пішли…». Зрозуміло, що в даному випадку необхідно було сказати «риболовля» чи «ловля риби».
Ще одна розповсюджена помилка впадає у вічі при перегляді реклами: коли при позначені багатьох плиток (керамічних) нам пропонують за законами російської мови купити «плитку».
Зрозуміло, що площі нашої газети не вистачить розповісти про всі чи найпоширеніші русизми в мові телебачення, хоча є ще й «квартири з усіма зручностями» (замість нормального українського «з усіма вигодами» з наголосом на другому складі), «попит і пропозиція» (замість «попит і пропонування») та багато інших випадків засмічення та перекручення нашої мови непотрібними запозиченнями з мов наших сусідів.
 Адже пропонуючи «чужому навчатися» Великий Кобзар заповідав і «свого не цюратися».

© BraveDefender 

Російська демократія

    Спостерігаючи виступ прем’єр-міністра Російської Федерації Володимира Путіна на Х з’їзді Всеросійської партії «Єдина Росія», мене не відпускала думка, що я бачив таке уже років з двадцять тому. Чарівним чином те, що відбувалося на екрані, повторювало сценарії «історичних та епохальних» з’їздів Комуністичної партії Радянського Союзу. Між іншим, подальші події також мало відрізнялися від «історичних та епохальних» подій радянської доби.
   Погано це чи ні?
   Голова та деякі члени уряду на зібранні провідної політичної сили-партії розповідають присутнім про свою роботу… Путін, який до речі є головою не лише уряду, а й «Єдиної Росії», запропонував нові зміни до податкового законодавства: це стало провідним питанням з’їзду. Виступ колишнього президента федерації часто-густо переривався оплесками, довгими та не дуже. Найцікавіше, що Володимир Володимирович зазначив: якщо ці дійсно дуже потрібні і корисні зміни не будуть затвердженні парламентом до 28 числа (податковий термін), майже усі вони не матимуть жодного впливу на скоріший вихід з кризової ситуації.
   Як ви гадаєте, диво трапилося?.. Парламентська комісія працювала всю ніч, аби підготувати зміни до закону та необхідні процедурні документи.
   Правильно, скажуть деякі з вас, – російський парламент на відміну від нашого швидко знаходить спільну мову з урядом у вкрай потрібних речах, що стосуються соціальних чи економічних законопроектів. Цьому ми може лише позаздрити. Добре, що законодавча і виконавча гілки влади нашого північного сусіда виявляють таке вражаюче взаєморозуміння.
   Приблизно у той самий час, коли відбувався з’їзд партії «Єдина Росія», теперішній президент країни, Дмитро Анатолійович Медведєв зустрічався з журналістами регіональних ЗМІ в Іжевську. Медведєв відверто сказав, що Росії потрібна сильна президентська влада. «Законопроекти, що передбачають контроль парламенту над виконавчою владою, кабінетом міністрів, зовсім не означають, що Росія перетвориться на парламентську державу, – зокрема зазначив президент. – Росія є і залишатиметься республікою явно вираженого президентського типу».
   Тепер можна уявити собі, які законопроекти, що не презентуються з такою помпезністю на всю країну, приймаються у такій само «зв’язці» президента (читай, прем’єра) та Держдуми Росії… І тут прихильникам сильного «царя-татуся» варто зрозуміти, що окрім закону, що піднімає рівень життя та про який сурмлять на кожному кроці, тишком-нишком «робляться» закони, вигідні далеко не 85% громадян РФ, що живуть на межі (і за межею) злиденності!
   Можна уявити тепер справжню мету подовження термінів перебування президента Росії на цьому високому посту… Тому що розповідь Дмитра Медведєва про те, як він замислив і виношував думку про це майже десять років, з огляду на факти та його власні слова, наведені тут, виглядає просто знущанням.

Бокс: Віталій Кличко – Хасим Рахман

Тепер це офіційно: представниками Володимира Кличка була досягнута угода про те, що захист своїх титулів 13 грудня в Маннгаймі (Німеччина) їх підопічний проведе проти екс-чемпіона світу Хасима Рахмана. Нагадуємо, що декількома днями раніше російський боксер і обов'язковий претендент на титул за версією IBF Олександр Повєткін відмовився від бою з Володимиром через отриману в тренувальному процесі травми. Таким чином, менеджери Кличка дуже оперативно підшукали заміну вибулому «з ладу» претендентові, аби уникнути «простою» Володимира без боїв.

35-літній Рахман – родом із Балтимору, штат Меріленд, і проведе вже 15 титульний поєдинок, сім з яких – за звання чемпіону світу. У 2001 році Рахман став чемпіоном світу WBC, коли нокаутував тодішнього чемпіона Леннокса Льюїса. З 2005 по 2006 роки він відстоював пояс WBC. Крім того, Рахман володів поясами Інтерконтинентального чемпіона і чемпіона Північної Америки. Його вражаючий послужний список складає 45 перемог (36 нокаутом), 6 поразок і 2 нічиї. Зараз він посідає 5-е місце в рейтингу IBF.
«Цей бій для мене – відмінний шанс, – заявив Рахман. – Кличко пошкодує, що вибрав мене. Я нокаутую його і відніму ці титули. А потім поб'ю і його брата Віталія!»

32-літній Кличко проводить 15-й бій за титул чемпіона світу в Маннгеймі. Олімпійський чемпіон-1996 володів титулом WBO в 2000-2003 роках, а потім завоював пояси IBF та IBO в Маннгеймі у квітні 2006 року. У лютому 2008 року він додав до них ще і титул WBO. Його послужний список –- 51 перемога (45 нокаутом), 3 поразки.
Кличко: «Хасим Рахман дуже жорсткий і досвідчений боксер. Ми, звичайно, його не недооцінюватимемо. Він часто багато говорить, знаю це за прикладом його бою, що не відбувся, з моїм братом Віталієм. Але це на мене не діє. Горю бажанням повернутися на ринг SAP Arena, де став чемпіоном світу вдруге. Фанати Маннгейму просто чудові і я впевнений, що атмосфера на стадіоні буде вражаючою».
Також дуже задоволений новим суперником і виконавчий директор Klitschko Management Берндт Бенте: «В особі Хасима Рахмана ми знайшли бійця світового класу. Цей поєдинок викликає набагато більший інтерес у світі і набагато легший з точки зору маркетинг, чим бій з Олександром Повєткіним».

Як ви ставитеся до ікон?

Якщо у вас дома є ікони, подивіться на них, а потім, прочитайте мою невеличку історію…

Отже, середньовічна Грузія. Маленьку християнську країну постійно роздирають різні загарбники. Хоробрі благовірні воїни і мученики за Христа – найчисельніший лик грузинських святих. Вірність Христу буквально сплачується кров’ю.
Черговий ворог – царевич Джелаль-ад-Дин – захоплює Тбілісі. Він повеліває зняти купол з кафедрального собору і сідає на нього зверху. Внизу, біля мосту через Куру, поставлені ікони – ті, перед котрими молилися багато поколінь городян. Царевич наказує жителям міста підходити по одному і, плюнувши на образ, живим перейти на інший берег. Біля ікон стоять воїни з оголеними мечами, незгодних очікує неминуча смерть. Підходить перша людина. Хреститься, схиляє голову і востаннє цілує знайомий образ. Гострий меч миттєво відсікає голову, і тіло мученика кидають у річку. Підходить другий, відбувається те ж саме. Третій, четвертий… Люди стоять у довгій черзі за смертю, тріпочуть, моляться, однак, хрестяться і цілують ікони і, обезглавлені, падають у ріку.
До пізнього вечора йшли до Христа православні мешканці Тбілісі, омивалися кров’ю і уходили на небо. На ікони не плюнув ніхто. З подивом Джелаль-ад-Дин дивився на мучеників, котрих він захопив, але не поневолив.

Я не пам’ятаю, де чув цю історію, але тепер, дивлячись на ікони, мені – людині глибоко невіруючий – приходять у голову різні думки…